Актуальна тема 14.07.22
Про підтвердження неможливості виконання обов’язків платника податків
П. 69 підрозд. 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України передбачає особливості оподаткування під час дії воєнного стану. При цьому, в пункті визначені як загальні правила (щодо всіх податків), так і спеціальні (по окремим податкам).
Відповідно до пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від відповідальності за несплату податків та неподання звітності звільняються платники податків, які не мають можливості виконати свої податкові обов’язки під час дії воєнного стану. При цьому, такі платники податків повинні подати звітність та сплатити податки протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
На перший погляд норми цього підпункту є зрозумілими. Ймовірно, мова ведеться про окуповані під час воєнного стану території, або території, де ведуться бойові дії. Однак, і на таких територіях можливе виконання своїх обов’язків платниками податків. Але виникає питання, яким чином підтверджується чи не підтверджується неможливість виконати обов’язки.
В останньому абзаці того ж пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України зазначено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Станом на 14.07.2022р. такий порядок не затверджений. Відповідно, реалізація цього підпункту юридично проблемна.
Як зазначалось вище, в п. 69 підрозд. 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України окрім загальних норм містяться й спеціальні. Такі норми визначені в пп. 69.14, 69.15, 69.16, 69.22 п. 69 підрозд. 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України. Це стосується плати за землю, податку на нерухоме майно, екологічного податку, мінімального податкового зобов’язання. Положення зазначених підпунктів є схожими. За їх змістом тимчасово (різні періоди) не нараховуються та не сплачуються податкові зобов’язання для майна та платників, розташованих на окупованих територіях або територіях, де ведуться бойові дії. Однак, як і у вищенаведеному випадку, так і в спеціальних нормах міститься відсилання на підзаконний акт. Так, в останніх абзацах зазначених підпунктів вказано, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначеного переліку станом на 14.07.2022р. теж не затверджено.
Таким чином, платники податків щодо вказаних податків юридично не звільнені від обов’язку нарахування та сплати податків. Зазначений стан створює ситуацію, за якою платники податків не мають можливості користуватись своїм майном для отримання доходів і, при цьому, не можуть скористатись нормами кодексу, які звільняють їх від відповідальності або взагалі обов’язку щодо нарахування та сплати податків.
Звертаємо увагу, що деякі органи місцевого самоврядування звільнили платників податків від сплати місцевих податків, починаючи з 24.02.2022р. (або взагалі 2022р.). На нашу думку, такі рішення хоч і полегшують податковий тягар для платників податків а все ж протирічать нормам Податкового кодексу України (рішення місцевих рад діють тільки з наступного року і лише за умови дотримання порядку прийняття та оприлюднення – до 15 липня, а спеціальних норм щодо поширення цих рішень на 2022 рік кодекс не містить).
Підсумовуючи наведене, зазначимо, що у платників податків щодо вищевказаних податків існують декілька шляхів:
сплатити податкові зобов’язання;
уточнитись у бік зменшення податкових зобов’язань та, відповідно, не сплачувати податки;
виконати податкові обов’язки протягом шести місяців після закінчення воєнного стану.
Як зазначалось вище, другий та третій варіанти не урегульовані на рівні підзаконних актів, тому їх реалізація містить певні ризики (нарахування податкових зобов’язань у майбутньому). На нашу ж думку, найбільш доцільним для проблемних платників податків скористатись положенням щодо неможливості виконати обов’язки. При цьому, для максимального захисту від можливого застосування штрафів рекомендуємо зібрати доказову базу щодо неможливості виконати податкові обов’язки (підтвердження пошкодження чи знищення майна, відомості з банківських рахунків, відомості щодо неможливості користування кабінетом платника, неможливості перерахування коштів, застосування електронного підпису тощо). У такій доказовій базі можуть бути акти, світлини, листи, витяги із сайтів тощо.
Крім того, зазначимо, що застосування третього варіанту (без порядку та переліку) не позбавляє платника податків застосувати другий варіант у разі появи переліку територій.
ТОВ «Профі-Аудит» Денис Андреев