Думка суду щодо збереження середнього заробітку за мобілізованими працівниками

Законом № 2352, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до ст. 119 КЗпП у частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Зокрема, згідно з п. 17 Закону № 2352 унесено зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП, а саме: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Своєю чергою, виплату грошового забезпечення мобілізованим працівникам забезпечено за рахунок коштів Держбюджету. Тож, держава взяла на себе обов'язок із виплати щомісячного забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та мобілізованим працівникам (зокрема, тим, які перебувають на військовій службі за контрактом) та водночас із 19 липня 2022 року зняла цей обов'язок із роботодавців, які в умовах війни та воєнного стану мають обмежені фінансові можливості.

Перші роз'яснення застосування положення Закону № 2352 викладено в листі Мінекономіки від 26.07.2022 р. № 4711-06/52362-09, у якому зазначено, що з метою уникнення дискримінаційних підходів відносно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після дня набрання чинності Законом, збереження роботодавцем заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом, слід припинити.

З огляду на те, що «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону № 2352 не визначено особливостей застосування норми ч. 3 ст. 119 КЗпП, то з дня набрання чинності цим Законом за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності Законом № 2352 на військову службу, потрібно зберігати лише місце роботи (посаду).

Таку позицію викладено й Держпраці в листі від 28.07.2022 р. № 2498/4/4.1-ЗВ-22а.

Отже, на думку Мінекономіки, з моменту набрання чинності Законом № 2352, не вбачається правових підстав для продовження виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були прийнятті (призвані) на військову службу до 19.07.2022.

Сьогодні дана позиція вже знайшла підтримку суду першої інстанції. Так, Слов'янський міськрайонний суд у рішенні від 17.11.2022 р. № 243/2940/22 завважив, що компенсація з бюджету середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності, здійснюється по 18 липня 2022 року включно, тобто до набрання чинності Законом № 2352. Оскільки закон не має зворотної дії в часі, обов'язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку зберігається включно до дня, що передує дню набрання чинності цим Законом. Водночас зазначені зміни не обмежують права суб'єктів господарювання приватної форми власності зберігати такі виплати й після набуття чинності цим Законом. Тобто якщо роботодавець бажає та має можливість виплачувати середній заробіток, то він вправі це продовжувати робити.

Судді також додали в рішенні: закон не має зворотної дії в часі, оскільки не поширюється на безстрокові трудові договори, укладені до його прийняття, а передбачає припинення цих договорів із моменту набрання ним чинності та можливість продовження трудових правовідносин на умовах контракту між професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) і державними та комунальними закладами культури. Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.